top of page

Кабінет логопеда

images (1).png

Нікішенко Галина Василівна - вчитель-логопед, спеціаліст вищої категорії, звання "вчитель-методист".

 

      "Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях"

 

   Запрошую Вас відвідати мій YouTube-канал: https://www.youtube.com/results?search_query=logoniki 

    Сподіваюся, що перегляд буде корисним як дітям та їх батькам, так і педагогам.

 

                                                     

 

 

 

 

 

                                     ПОРАДИ    ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА

    Ви бажаєте, щоби ваша дитина, коли стане дорослою, досягла у житті успіхів, зробила блискучу кар’єру, процвітала у бізнесі? Звичайно, шановні мами і тата, бабусі та дідусі, ви бажаєте, щоби ваш малюк сформувався як особистість, почував себе вільним та впевненим завжди та в усьому. 
   Тоді вчіть вашу дитину говорити! Говорити правильно. Адже, навчаючись говорити, дитина вчиться логічно думати.  Спробуйте вже сьогодні оцінити стан мовлення вашої дитини. 
   Дитині необхідно уміло та вчасно допомогти, а не обмежуватися докорами. Ви помічали, як однолітки насміхаються над неправильним мовленням дитини ? В таких випадках дитина може поступово усамітнитися від однолітків, що ще більше затримає розвиток мовлення та негативно вплине на її характер: вона стане дратівливою, замк-нутою, образливою. Поведінка також зіпсується.
   Неправильна вимова звуків завдасть багато прикрощів та труднощів у дитячому садку, а в школі ці труднощі зростуть.
   Кожна дитина може відставати в мовленнєвому розвитку по-своєму. Це пов’язано з причинами, які викликали це відставання, часом та тривалістю впливу негативного фактору на мозок дитини, а також з наслідковими особливостями центральної нервової системи. 

 

                                                 НОРМИ  ПОЯВИ  ЗВУКІВ У ДІТЕЙ
   Оволодіння правильною вимовою мовленнєвих звуків є одним з важливих лан-цюжків становлення мовлення у дитини. При цьому звуки засвоюються не ізольовано, не самі по собі, а в процесі поступового оволодіння навичками вимови окремих слів та цілих фраз. На ранніх етапах мовленнєвого розвитку слова та фрази вимовляються дитиною спотворено, з дуже неточним звуковим складом. Правильною вимовою звуків дитина оволодіває поступово.
   Шановні батьки, щоби вам було зручніше слідкувати за своєчасністю появи у мовленні дитини різних звуків, наводимо невелику таблицю, в якій вказані приблизні терміни кінцевого засвоєння дітьми голосних та приголосних звуків.

                                                  

 

 

 

 

 

       

З таблиці видно, що при нормальному  мовленнєвому розвитку не пізніше чим до 5 – 6 років дитина повинна оволодіти правильною вимовою усіх звуків. Якщо цього не відбувається, то це свідчить про наявність особливих причин, які заважають дитині своєчасно оволодіти правильною вимовою звуків мовлення. Тут вже можна говорити про порушення, недоліки або дефекти вимови звуків,  які потребують спеціальної     логопедичної допомоги.
   
   Наприкінці 2-го року життя формується елементарне фразове мовлення. Якщо до 2,5 - 3 років елементарне фразове мовлення не сформувалося, то вважають, що темп мовленнєвого розвитку дитини відстає від норм.

                                                    

 

 Зміст :

1. Мовленнєвий кодекс для батьків 

2. Причини виникнення мовленнєвих порушень 

3. Пам’ятка для батьків 

4   А. Міофункціональні порушення

     Б. Основні причини виникнення порушень 

     В. Перші ознаки порушень зубощелепної системи 

5. Найбільш поширені  помилки, які допускають дорослі у навчанні

    дітей читання 

6. Звернення вчителя-логопеда до батьків у зв'язку з карантином 

7.Комплекси вправ для артикуляційної гімнастики 

     А. Перший комплекс ( для свистячих звуків С, З, Ц )

     Б. Другий комплекс (для шиплячих звуків Ш, Ж, Ч, ШЧ) 

     В. Третій комплекс (для звука Л) 

     Г.Четвертий комплекс (для звука Р)

8.Психологічний аспект заїкання

9.Психологічна робота в системі подолання заїкання 

10. Поради батькам дітей із заїканням 

  

Авторська технологія вчителя-логопеда Нікішенко Г.В.

                                             "Фото Прогулянка"

                                (для дітей, їх батьків та колег)

На сторінці у фейсбук https://m.facebook.com/home.php?_rdr

images (1).png
images (1).png

                                             Поради батькам дітей із заїканням

100% усунення заїкування нема. Левова частка роботи покладається на батьків. Чи готові вони її виконувати?

І. Що не можна робити при заїканні?

  • Забороняється робити дитині зауваження.

  • Акцентувати увагу на дефектах мовлення.

  • При сторонніх людях не треба соромити малюка.

  • Не примушувати дитину повторювати склади та звуки.

  • В цей період не рекомендується: вивчення іноземної мови,

  • дивитися телепередачі,

  • читати агресивні казки,

  • обговорювати дефект дитини у присутності інших дітей та дорослих.

ІІ. Ви допоможете дитині, якщо

  • відмовитеся на деякий час від складних розвивальних занять, посиленого дошкільного навчання, відвідування додаткових гуртків та секцій, басейну, танців;

  • виключіть відвідування гостей, проведення бурхливих свят, які викликають емоційні переживання малюка;

  • зможете уважно слідкувати за дотриманням режимних моментів та виконувати вправи рекомендовані логопедом, масаж, дихальну гімнастику та інше лікування;

  • дозвольте виражати дитині всі її емоції.

ІІІ. У мовленнєвому спілкуванні між вами та дитиною необхідно:

  • встановити правила, які допоможуть дитині розслабитися;

  • допомагати дитині справлятися з емоціями;

  • правильно підбирати слова та вирази;

  • обговорювати з дитиною ті події що викликають переживання, стресові ситуації;

  • якщо дитина самостійно утруднюється описати що-небудь – зробіть це за неї, доповніть її розповідь грамотними коментарями, так ніби дитина сказала сама;

  • не допускати складних мовленнєвих конструкцій;

  • не змушувати дитину говорити швидше чи повільніше;

  • не забороняти дитині виражати негативне відношення до когось чи чогось.

images (1).png

                              

 

                                          Психологічна робота в системі подолання заїкання

І. Завдання психологічної корекції

  • Відреагування та вираження емоцій.

  • Нормалізація емоційного стану.

  • Нервово-психічного балансу.

  • Оптимізація самооцінки.

  • Розвиток комунікативних умінь з подоланням комунікативних труднощів.

  • Актуалізація тілесних відчуттів, «схеми тіла».

ІІ. Методи психологічної роботи

  • Тілесна психотерапія.

  • Когнітивно-поведінкова психотерапія.

  • Музикотерапія.

  • Ігрова та казкотерапія.

  • Аутогенне тренування.

  • Майндфулнес.

  • Дихальна практика.

ІІІ. Супутні правила

  • Режим дня.

  • Комфортна психологічна атмосфера в сім’ї та закладах освіти.

  • Рекомендації лікарів.

  • Стимуляція соціальних контактів.

  • Мінімалізувати використання гаджетів.

ІV. Навчити ідентифікувати та називати емоції

  • Що тебе сьогодні змусило посміхнутись?

  • Через що тобі було сьогодні сумно?

  • Що цікавого ти дізнався сьогодні?

  • Яким би ти хотів бачити свій завтрашній день

V. Оптимізація самооцінки

  • Вправи «Який я», «На кого схожий».

  • Малюнок «Сонечко».

  • Візуалізація «Промінь світла».

  • Аутотренінг.

  • Розігрування ролей.

images (1).png

                                                  Психологічний  аспект заїкання

 

Симптоматика заїкання:

  • Мовленнєва

  • Психологічна (невротична)

  • Неврологічна

 

Причини заїкання:

  • Емоційний стрес, гострі психологічні травми;

  • Висока тривожність;

  • Міжпівкульний конфлікт;

  • Церебральна недостатність різного ґенезу;

  • Динамічні порушення стріопалідарного регуляторв мовлення.

 

Причини в дитячому віці:

  • Шокові психотравми;

  • Ситуаційні короткочасні психотравми;

  • Хронічні психотравми;

  • Емоційна деривація;

  • Церебральна недостатність.

 

Психологічна симптоматика заїкання:

  • Емоційна лабільність,

  • Тривожність, страхи ------соціальна тривога,

  • Занижена самооцінка,

  • Комунікативні труднощі.

 

Функціонування дитини:

  • Деривація потреби в спілкуванні та самореалізації;

  • Бар’єри в спілкуванні з навколишніми, зростання соціальної тривоги;

  • Емоційний дистрес;

  • Негативні думки про себе, занижена самооцінка;

  • Напруження в тілі, судоми.

images (1).png

ЧЕТВЕРТИЙ КОМПЛЕКС

( для звука Р )

 

  • Годинник «тік-так»: посміхнутися, привідкрити рот, висунути язик  якомога далі вперед і рухати праворуч – ліворуч, торкаючись куточків рота.

  • Великий годинник «бом-бом»: рухати язиком праворуч – ліворуч у середині рота, торкаючись лівої та правої щоки.

  • Почистимо верхні зубки: посміхнутися, показати зуби, відкрити рот і кінчиком язика «почистити» верхні зуби із середини.

  • Порахуємо верхні зубки: посміхнутися, трохи відкрити рот і кінчиком язика торкатися по черзі кожного верхнього зуба.

  • Маляр: посміхнутися,  відкрити рот і кінчиком язика «пофарбувати» тверде піднебіння, рухаючи язик вперед – назад.

  • Коник: посміхнутися,  відкрити рот і клацати язиком сильно, тягнучи під’язикову вуздечку.

  • Грибок: посміхнутися, привідкрити рот і, притиснувши широкий язик усією поверхнею до піднебіння, широко відкрити рот. Утримувати у такому положенні 5 – 10 секунд.

  • Гармошка: посміхнутися, «приклеїти» язик до піднебіння і, не відриваючи його від піднебіння, закривати і відкривати рот.

  • Зупини коня: зімкнути губи, досить сильно подути через них. Губи вібрують, чути характерний звук: «тпру – у – у – у». Цю саму вправу виконувати з просунутим між губами язиком.

  • Барабанчик: посміхнутися,  відкрити рот і постукати кінчиком язика за верхніми зубами, багаторазово й чітко вимовляючи звук  д – д – д . поступово прискорити темп.

  • Верблюд: посміхнутися, трохи відкрити рот, кінчиком язика за верхніми зубками притиснути вузьку смужечку паперу і сильно «плюнути», як верблюд.

  • А також вправи: Зажени м’яч у ворота, Смачне варення, Індик.

images (1).png

ТРЕТІЙ КОМПЛЕКС

( для звука Л )

 

  • Молоточок: посміхнутися, закусити кінчик язика зубками. Рухати язиком вперед – назад між зубами, натискаючи на язик, ніби забиваємо цвяшки, чітко вимовляючи: т – т – т.

  • Пароплав: посміхнутися, закусити кінчик язика зубками та проспівати «и – и – и» ( чуємо «ил» ).

  • Індик: привідкрити рот, покласти широкий язик на верхню губу та рухати язиком вперед – назад, промовляючи «бл – бл – бл».

  • Гойдалка: посміхнутися, показати зуби, відкрити рот, покласти широкий язик за нижні зуби та утримувати під рахунок до 5-ти. Потім підняти широкий язик за верхні зуби утримувати під рахунок до 5-ти.

  • А також вправи: Неслухняний язичок, Смачне варення, Коник.

 

                                                  ДРУГИЙ КОМПЛЕКС

( для шиплячих звуків Ш, Ж, Ч, ШЧ )

 

  • Чашечка: посміхнутися, відкрити рот, покласти широкий язик на нижню губу, краї язика загнути у формі чашечки. Утримувати під рахунок (1 – 5)

  •  Смачне варення: посміхнутися, привідкрити рот і широким переднім краєм язика облизати верхню губу, рухати язиком зверху вниз, ніби «затягуючи» смачне варення в рот, а потім «ковтаючи» його.

  • Фокус: посміхнутися, привідкрити рот, піднести широкий передній край язика до верхньої губи у формі чашечки та здути ватку з кінчика носа.

  • Кулька лопнула: витягнути губки вперед так, щоби були видні верхні та нижні зубки, язик за верхніми зубками та подути так, як шипить повітря з проколотої шини (ш – ш – ш)

  • А також вправи: Неслухняний язичок, Лопатка, Зажени м’яч у ворота, Грибок, Гармошка.

 

 

 

 

                                  Комплекси вправ для артикуляційної гімнастики

 

         Вправи виконуються щоденно у формі гри перед дзеркалом, щоби дитина могла контролювати правильність рухів органів артикуляційного апарату. Нижче наведені комплекси вправ артикуляційної гімнастики для формування основних груп звуків.

         Починати роботу з будь-якого комплексу необхідно з наступних двох вправ:

  • Парканчик: посміхнутися так, щоби були видні верхні та нижні зубки. (1 – 5 – 10 )

  • Хоботок: витягнути губки вперед так, щоби були видні верхні та нижні зубки.    ( 1 – 5 – 10 )

 

Перший комплекс

( для свистячих звуків С, З, Ц )

 

  • Неслухняний язичок: посміхнутися, спокійно покласти широкий язик на нижню губу, поплескати його губами, вимовляючи            «пя – пя – пя». ( 1 – 5 – 10 )

  • Лопатка: посміхнутися, спокійно покласти широкий передній край язика на нижню губу. Потримати спокійно під рахунок (1 – 5 – 10)

  • Зажени м’яч у ворота : посміхнутися, покласти широкий передній край язика на нижню губу, протяжно подути на ватну кульку та загнати між 2-ма кубиками.

  • Віничок: посміхнутися так, щоби були видні верхні та нижні зубки, привідкрити ротик і кінчиком язичка знизу вгору вимітати за нижніми зубками.

  • Свищик: посміхнутися, покласти широкий край язика на нижню губу так, щоб він торкався краю чистої скляної пляшечки та протяжно подути звук ф – ф – ф .

  • Гірка: посміхнутися, відкрити рот. Кінчик язика поставити за нижні зубки, спинку язика вигнути «гіркою». Утримувати під рахунок        (1 – 5)

  • Сердита кішка: посміхнутися, відкрити рот. Кінчиком язика впертися в нижні зубки. На «раз» вигнути спинку язика, на «два» опустити спинку язика.

  • Насос: посміхнутися так, щоби були видні верхні та нижні зубки, привідкрити ротик, кінчик язичка внизу та подути так, як свистить повітря, коли виходить з насоса(с-с-с)

 

 

 

 

 

                                  Звернення  вчителя-логопеда до батьків.

 

           Шановні батьки, на жаль чи на щастя, карантин продовжено. Прошу Вас приділити певний час своїм дітям для виконання моїх рекомендацій. За той час нашого з вами спілкування ви стали обізнані  в логопедії. За що я Вам дуже вдячна. Нагадую мій номер телефону, хоча він є в кожному Індивідуальному зошиті співпраці, +380 95 490 6263.

  • Щоби дитина грамотно писала, вона повинна навчитися чути місце певного звука в слові: чи він перший,чи в кінці, чи в середині слова.

  • Чути послідовність звуків у слові: 1-й, 2-й, 3-й, 4-й, …

  • Тобто робити звуковий аналіз слова.

  • Щоби дитина навчилася переносити слово на письмі, вона повинна навчитися ділити слово на склади (відплескувати слово, чи поклавши кисть руки під підборіддя, порахувати скільки разів відкрився рот).

  • Чути голосні звуки, бо скільки голосних звуків у слові, стільки ж у ньому складів.

  • Визначати на який голосний звук падає наголос, особливо у словах, які пишуться однаково, але мають різне значення від місця наголосу: зАмок – замОк, Атлас – атлАс, брАти – братИ, на берЕзі – на бЕрезі.

  • Збагачуємо словниковий запас дитини (за лексичними темами).

  • Маленькі віршики не тільки розвивають пам'ять, але й сприяють закріпленню граматичних категорій та роз-ширюють світогляд дитини у певній лексичній темі.

  • Перекажіть своїм дітям, що Галина Василівна їх дуже любить, сумує за заняттями з ними та чекає на зустріч!

  • Будьмо здорові, шануємо себе та рідну Україну!

 

 

 

                         Найбільш поширені  помилки, які допускають дорослі 

у навчанні дітей читання 

 

  • В основі навчання читання – не буква, а ЗВУК. Перш ніж показати дитині букву, наприклад М, необхідно навчити її чути звук [ м ] в складах, словах. На протязі усього періоду навчання слід називати і звуки, і відповідні їм букви ОДНАКОВО – тобто так, як звучить ЗВУК. Ні в якому разі не ЕМ! Кажучи ЕМ, ми промовляємо два звуки – [ е ] і [ м ]. Це робиться для того , щоб дитина не почала читати слова з «призвуками», наприклад: « ем-е-де» замість слова мед, що призведе до труднощів у навчанні читання та розумінні смислу прочитаного.

  • Друга груба помилка – це побуквене читання, тобто дитина спочатку називає букви складу: М ! А! – і тільки після цього читає сам склад: МА. Ця навичка дуже стійка і виправляється важко. Правильне читан ня – це читання складами ( звичайно, на початковому етапі ). І нехай  на початку навчання дитина як завгодно довго читає ( тягне ).

 

У жодному разі не знайомте дитину з тією буквою, що позначає звук, який малюк не вимовляє чи вимовляє спотворено. Це тільки закріпить  неправильну звуковимову. Треба звернути увагу дитина на положення язика та губ при вимові певного звука, а потім зафіксувати її на відповідній букві. Дитині з порушеннями звуковимови  потрібно більше часу для запам’ятовування  графічного зображення літер. Корисно запропонувати дитині

  • виліпити букву з тіста або пластиліну,

  •  вигнути з  тонкого дроту,

  • викласти з мотузки, сірників чи лічильних паличок;

  • обводити трафарети букв,

  • впізнавати букви на дотик.

Необхідно сприяти ознайомленню з основними буквами за принципом частотності вживання відповідних звуків в усному мовленні, пропонуючи дітям не алфавітні, а звукові їх назви.

 

                                        Перші ознаки порушень зубощелепної системи

 

Ними є наступні стани:

  • дихання відбувається переважно через рот;

  • ковтання потребує сильного напруження щелепних м’язів (при ковтанні видно зуби або язик, надування щік перед ковтком);

  • проявляються порушення мовлення (старше 4-х років);

  • дитина ссе соску (старше 1-го року), палець або інший предмет;

  • у дитини відсутні щілини між молочними зубами;

  • виникає неконтрольований стан гризти нігті або олівець.

 

Порушення прикусу ведуть до порушення постави дитини – так працюють механізми компенсації в організмі, який росте.

Жування має велике значення у розвитку щелеп та прикусу. Дітям треба пояснювати про необхідність ретельно пережовувати їжу. Рекомендується використовувати бокові рухи під час жування. Жування – це ритм та порядок рухів щелеп.

Порушення дихання: ротове дихання, назальний відтінок, аденоїди, наліт на зубах, губи облуплюються, бліде лице. Ротове дихання призводить до затримки росту носових пазух, що впливає на розвиток скелету обличчя (обличчя аденоїдного типу, вузьке готичне піднебіння, декомпресія піднебінного шва).

 

  • Ковтання,

  • жування,

  • дихання –

  • необхідні компоненти правильного розвитку та корекції мовлення.

                                     Основні причини виникнення порушень

 

Фахівці вважають, що порушення мімічних та жувальних м’язів виникають внаслідок збоїв у функціонуванні організму. Розвитку даних порушень сприяє:

  • тривале годування м’якою та протертою їжею, пиття із пляшечки з соскою призводить до порушення розвитку функції ковтання;

  • відсутність твердої їжі провокує уповільнення росту щелеп та неправильне формування розташування зубів, що викликає порушення прикусу (прорізаються зубки – треба жувати);

  • надмірне використання сосок, або ссання пальця, або інших предметів сприяє деформації щелепних кісток;

  • прикушування  губ, щік, язика; прокладання язика між зубами; раннє видалення молочних зубів;

  • порушення постави впливає на міодинамічну рівновагу;

  • генетична схильність;

  • неправильна артикуляція сприяє мовленнєвим порушенням;

  • часті простудні захворювання провокують розвиток ротового дихання і послаблення носового.

                                                Міофункціональні порушення

 

  • Дитина народжується з недорозвиненою та дещо зміщеною назад нижньою щелепою.

  • Через 10-12 місяців навантаження при фізіологічному ссанні та прорізанні молочних зубів формуються нормальні взаємовідносини між нижньою та верхньою щелепами.

  • У більш старшому віці нормальному розвитку зубощелепної системи сприяє правильне жування.

  • Порушення цих функцій описують як «міофункціональні порушення».

 

Що таке міофункціональні порушення (МФП)?

 

МФП – це порушення функцій зубощелепної системи, які проявляються в пониженні чи підвищенні тонусу м’язів, що провокує:

  • порушення функції ковтання;

  • порушення жування;

  • порушення дихання (переважання ротового дихання над носовим);

  • зміни прикусу;

  • деформації пропорцій обличчя.

                                                     Пам’ятка для батьків

 

Виконання корекційних завдань із дітьми вдома

  • Питання, що стосуються виконання корекційного завдання, з’ясовуйте з вчителем-логопедом.

  • Для виконання корекційних завдань створіть домашній «банк» картинок різної тематики та іграшок.

  • Займайтеся з дитиною, граючись із нею.

  • Гімнастику для язичка виконуйте перед дзеркалом разом. Наслідуючи дорослого дитина вчиться швидше.

  • Виправляйте помилки дитини доброзичливо, спокійно. Підтримуйте її позитивними емоціями, не критикуйте її.

  • У разі потреби, якщо виникнуть труднощі під час виконання вправ з дитиною, зверніться за додатковою консультацією.

  • Обов’язково виконуйте усі рекомендації вчителя-логопеда.

 

Спілкування з дітьми

  • Розмовляйте з дитиною підчас будь-якої діяльності. Розповідайте про те, що ви робите і що робить вона сама.

  • Учіться уважно слухати дитину, дивлячись їй в очі.

  • Для збагачення словника дитини вчіть її називати навколишні     предмети, їхні ознаки та дії з ними.

  • Розглядайте разом ілюстрації до оповідань, сюжетні картинки. Запропонуйте відповісти на запитання: «Що було спочатку? Що сталося потім?»

  • Розповівши дитині коротеньке оповідання, запропонуйте переказати .

  • Пам’ятайте! Ваша мова – зразок для дитини.

  • – дорослі мають розуміти, що вони не тільки створюють    умови для розвитку дитини, а й проживають разом із нею нове життя.

                                        Причини виникнення мовленнєвих порушень.

 

   Це можуть бути різноманітні несприятливі впливи, які виникають:

 

1.в допологовому періоді –

  • дефіцит основних поживних речовин та ряду мікроелементів ( мідь, марганець, магній, цинк );

  • вживання ряду жарознижуючих, протисудомних, седативних, антипаразитичних засобів та вітамінів;

  • перенесення захворювань: краснуха, грип, ангіна, токсоплазмоз, дизентерія, цукровий діабет, анемія,…;

  • отруєння хімічними речовинами, які застосовуються в побуті та промисловості: бензин, формальдегід, отрутохімікати, кислоти, окис азоту, фенол та ін..; радіаційні випромінювання, забруднення, ураження;

  • різноманітні психологічні потрясіння, забиття та падіння матері, вік батьків, послідовність вагітності, гінекологічна патологія, несумісність резус-фактору, алкоголь, куріння…

  • найбільш вразливий період : 4 тижні – 4 місяці вагітності, коли закладається нервова система ;

  • свідоме бажання батьків мати дитину.

  

2. під час пологів – різноманітна патологія пологів:

  • стрімкі, затяжні, кесарів розтин, раннє відходження води;

  • застосування фармакологічних засобів стимулювання;

  • пологова травма;

  • асфіксія;

  • внутрішньочерепні крововиливи;

  • вага дитини;

  • пухлини

   

3. в післяпологовому періоді :

  • хвороби 1-го місяця: жовтуха, сепсис, пневмонія, диспепсія, анемія, грип…

  • хвороби протягом 1-го року: простудні захворювання, пневмонія, диспепсія, грип, кір, скарлатина, кашлюк, дизентерія…

  • хвороби від 1 – 3 років: інфекційні та соматичні, довготривалі, які викликають виснаження нервової системи;

  • різні психічні травми: переляк, переживання у зв’язку  з розлукою з близькими, довготривала психотравмуюча ситуація у сім’ї…

  • неправильне виховання мовлення в сім’ї – лепет, сюсюкання, дефіцит мовленнєвого спілкування, двомовність, соска, педагогічна запущеність, недорозвиток фонематичного слуху, зниження слуху, недостатній розумовий розвиток, спадкові фактори.

                                          Мовленнєвий кодекс для батьків

  1. Розмовляйте з малюком кожну вільну хвилину.

  2. Організуйте дитині особистий простір, у якому їй буде комфортно.

  3. Майте на увазі: основними й провідними співрозмовниками для дитини є мати, батько, дідусь та бабуся.

  4. Пам’ятайте: ваша мова є для дитини взірцем для наслідування, тому вона має бути чистою, багатою, виразною, чіткою.

  5. Доручайте старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з молодшою дитиною.

  6. Спонукайте малюка до звуконаслідування як правильного промовляння слів.

  7. Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.

  8. Ні в якому разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.

  9. Придумайте спільні родинні заняття.

  10.  Навчіться поважати інтереси дитини, не ображайте її товаришів, дозвольте спілкуватися з ними у квартирі.

  11.  Якомога більше залучайте малят до ігор, розповідайте їм казки, розучуйте з ними пісні, скоромовки, вірші.

  12.  Заохочуйте словесну творчість дітей.

  13.  Спонукайте дитину до складання віршиків, лічилок, казок, будьте їй    у цьому помічником.

  14.  Уважно ставтеся до всіх дитячих запитань.

  15.  Ваша відповідь дитині повинна бути чіткою, доступною, зрозумілою.

  16.  Систематично влаштовуйте словесні ігри.

  17.  При нагоді вживайте прислів’я, приказки, загадуйте загадки.

  18.  Обов’язково пояснюйте кожне незрозуміле дитині слово.

  19.  Розмовляйте з дитиною, як із дорослою людиною, слухайте її уважно, міркуйте разом із нею.

  20.  Показуйте малюку особистий позитивний приклад.

images (1).png
images (1).png
images (1).png
images (1).png
images (1).png
images (1).png
images (1).png
images (1).png
images (1).png
images (1).png
images (1).png
images (1).png
bottom of page